«Математика не знає припущень і варіантів, але потрібні уява та фантазія. Тому я вибрала професію бухгалтера»- інтерв'ю з Вітою Сидорук

Продовжуємо знайомитися з успішними бухгалтерами України. Віта СИДОРУК - головний бухгалтер ТОВ «Аква-Родос», м Славута Хмельницької області. Віта два роки поспіль (2016 і 2017 рік) є переможцем Конкурсу «Кращий бухгалтер України». Про вибір професії, роботу, захоплення, родину та принципи читайте в нашому інтерв'ю.

Про вибір професії 
У школі всі предмети мені давалися легко. Хоча цифри захоплювали найбільше. Математика не знає припущень та варіантів, але для розв’язку математичних завдань потрібні уява та фантазія. Тому я вибрала єдину альтернативу – професію бухгалтера. Хоча тоді це не була найпрестижніша та високо- оплачувана робота. Але я була впевнена, що це питання часу, адже функції головного бухгалтера – надзвичайно важливі та відповідальні. Так і сталося, сьогодні більшість випускників фінансово-економічних факультетів обирають стабільну роботу бухгалтера. У теперішніх умовах, які так швидко змінюються (пригнічує, що не завжди в розумну сторону або хоча б в логічну), моїм першочерговим завданням є постійне підвищення професійних знань. Завдяки ТОВ «Аква-Родос», на якому я працюю, у мене щодня є можливість перевірити та закріпити на практиці всі мої напрацювання. Адже сьогоднішній підхід головного бухгалтера до своїх обов’язків не зводиться тільки до закриття балансу та здачі фінансової звітності. Сучасний професіонал повинен мислити більш глибоко, аналізувати в перспективі фінансові потоки підприємства, знати не тільки закон «Про бухгалтерський облік...». Це, звичайно, важко, але разом з тим захопливо. 

Про роботу 
Вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» з 1996 року я здобувала в Рівненському державному технічному університеті (РДТУ) на економічному факультеті. За п’ять років навчання бухгалтерський облік повністю змінився: відбувався перехід на П(С)БО, і нам довелося швиденько готувати диплом вже за новими стандартами та Планом рахунків. Було важко, ще було мало спеціалізованої літератури. Але саме тоді я зрозуміла, що зможу розібратися в усіх цих дебетах та кредитах. Одержавши червоний диплом, повернулася працювати у своє рідне місто Нетішин головним бухгалтером в ТОВ «Автомобіліст УБ ХАЕС». У 2004 році керівництво ВАТ «УБ ХАЕС» перевело мене як перспективного молодого спеціаліста головним бухгалтером в м. Рівне в ВАТ «Рембуд». Саме там я на практиці зіштовхнулася з іншими видами діяльності, такими як будівництво (було близько 24 об’єктів –у тому числі довго- строкове будівництво), виробництво (6 цехів та 2 допоміжні), на балансі перебували 3 гуртожитки та база відпочинку в смт Затока. Загартувавши «залізний» досвід, 2009 року отримую пропозицію стати головним бухгалтером одного з лідерів по виробництву меблів для дому (меблів для ванних кімнат) – ТОВ «Аква-Родос». На цьому підприємстві я працюю і зараз. Мій колектив (5 працівників бухгалтерії) – це моя опора та підтримка. Ми як одна дружня родина прагнемо створити сприятливу атмосферу в колективі, разом святкуємо професійне свято – День бухгалтера, разом відзначаємо дні народження. 

Про батьків 
Я народилася у переддень Жіночого свята – 7 березня у звичай ній родині: тато працював водієм, а мама – бухгалтером. Це в майбутньому і позначилося на виборі професії і на початкових кроках в бухгалтерії як мене, так і моєї меншої сестри, котра також працює бухгалтером. Я вдячна своїм батькам, що попри всі важкі часи, коли не було грошей взагалі, а їх заміняла інша «місцева валюта» – талони, вони все-таки вивчили мене і допомогли влаштуватися на роботу. Мама працювала бухгалтером у ВАТ «УБ ХАЕС», яке будувало навчальні корпуси в РДТУ. Університет брав на навчання дітей працівників Товариства, а розрахунки проводили взаємозаліком. Пам’ятаю, що мама міняла талони 1 до 3, тобто віддавала 30 талонів (гривень) за 10 звичайних гривень, щоб дати мені на тиждень з собою на «прожиття», як вона казала. Бувало, що могла лише 5 чи 7 гривень дати, і ми з подругою частенько йшли по Рівному пішки додому, бо не вистачало і на тролейбус. Я бачила, як батьки собі у всьому відмовляли заради нас. Тому твердо вирішила «вибитися в люди» і вже самій допомагати батькам, віддячити за все. На жаль, тата вже немає, але з теплотою в серці згадую його. І буду по максимуму давати все, що зможу, для своєї доньки, щоб вона могла здобути гарну освіту і впевненою ходою ступити в доросле життя. 

Про сім`ю 
Зі своїм чоловіком я познайомилася, будучи студенткою університету. Оскільки я все своє шкільне життя займалася бальними танцями, мені після школи не вистачало фізичних навантажень. Я дізналася, що при університеті є ансамбль сучасного естрадного танцю, куди відразу подалася записуватися. Саме там ми і познайомилися. Одружилися вже через рік по закінченні університету. І вже 15 років разом. Ми з чоловіком виховуємо доньку Владиславу, якій вже 7 років. Моя донечка – це основне в моєму житті. Вона пішла вже в перший клас, займається також, як і я, спортивними бальними танцями в тому ж ансамблі «Шарм», що й я. І як часто каже: «Мама, мене наша хореограф, буває, називає Вітою, але я знаю, що то вона до мене звертається...» Крім того, вона вже понад 3 роки займається художньою гімнастикою і на запитання «Ким ти хочеш стати?» відповідає: «Тренером з гімнастики». Вона спритна і активна дівчинка і своєю непосидючістю дуже нагадує мене в дитинстві. А головне, що вона добра, комунікабельна і чуйна, дружить з усіма однокласниками і подружками з гімнастики. Оскільки вона навчається і займається в Нетішині, а я працюю в Славуті, то моя мама повністю займається відвідуванням з онукою всіх закладів. Тому Влада дуже любить свою бабусю І навіть увечері, коли вже складаємо рюкзачок із книгами в школу, коли донька щось розповідає, то поспіхом може й до мене звернутися «бабуся». 
 

Про друзів 
Ще зі студентських часів маю подругу Вікторію, з якою досі й працюємо разом, і товаришуємо, і вже й стали кумами. ЇЇ можу назвати справжньою вірною подругою, за що їй дуже вдячна. А також вважаю подругами своїх колег по бухгалтерії, які завжди по-дружньому підтримають навіть у скрутні хвилини, на них можна покластися в усьому. Також завжди вислухає і допоможе моя рідна сестра Ольга та двоюрідні сестри, а їх в нашій родині дуже багато. На жаль, зайнятість не дає можливості зустрічатися так часто, як того хотілося б. 

Про моє дозвілля 
Дозвілля в мене не так багато, але я люблю вишивати бісером, в’язати та в рідкі моменти готувати салати та щось смачненьке з м’яса. Також люблю подорожувати, а особливо в теплі країни, де багато сонця і моря: Єгипет, Туреччина. Якщо в руки попадає гарна книга, а особливо того жанру, який припаде до душі, то можу читати цілий день і ніч, поки не дійду до розв’язки. Особливий відбиток залишило прочитання та осмислення книги Люко Дашвар «Село не люди». Після цього перечитала майже всі її книги: читаючи саме їх, ніби вимальовуєш в уяві все те, про що читаєш, і мимоволі переміщуєшся в село до бабусі, де провела дитинство. 

Моє кредо 
«Не той начальник, що гнобить, а той, що за тебе горою стоїть» – за таким принципом, як каже моя бухгалтерія, ми і живемо. Усі можуть припуститися помилки в житті і на роботі, але «... вчасно і грамотно виправлена помилка – не рахується помилкою..». Ми з колегами намагаємось обговорити різні варіанти і вибираємо як найбільш прийнятний для нашого підприємства, так і відповідний до діючого законодавства. Навколо мене люди, які надихають, з якими стаєш впевненішою та сильнішою, а особливо зі своєю «загостреною відповідальністю та справедливістю». Їх підтримка допомагає відкидати негативні думки та впевнено рухатися вперед, вчитися, змінювати себе та одержувати перемогу. 

Побажання колегам з усіх регіонів України 
Нехай робота приносить не лише матеріальний достаток, а й моральне задоволення, нехай кожен керівник поважає та цінує свого бухгалтера-професіонала і пишається тим, що саме в нього в команді є така людина. Миру вам у душі та в нашій Україні! Адже саме від цього залежить як гармонія із навколишнім світом, так і результат фінансових перевірок на підприємстві.