«Якщо ти знаєш, що робити – роби!» – інтерв`ю з Денисом Позовим

Друзі, 18 жовтня ми відзначаємо 26-річчя компанії «Баланс-Клуб». І з цієї нагоди хочемо познайомити вас ближче з одним із топ-менеджерів компанії, який продовжує бухгалтерську династію Позових у третьому поколінні. Наш герой – ненабагато старший від «Баланс-Клубу».

Денис Позов – директор з питань взаємодії з органами державної влади ГО «Всеукраїнський бухгалтерський клуб», засновник електронної системи Uteka.

– Денис, Ваш батько – Аполлон Позов – в одному з інтерв'ю розповідав, що бухгалтерія увійшла в його життя як таємнича казка. Адже його батько був бухгалтером, і хлопчик ріс у цій атмосфері. А з чим у Вас у дитинстві асоціювалося слово «бухгалтерія»?
– Раннє дитинство бухгалтерія обійшла стороною, але точно запам'ятав це слово за семінарами в регіонах. Періодично мене з братом брали на виїзні семінари, які проходили в усіх куточках України. На них збиралися бухгалтери, які так чекали допомоги через інформаційний голод і відсутність практики. Знаєте, тільки зараз зрозумів, що саме там були зроблені мої перші кроки в роботі Всеукраїнського бухгалтерського клубу.

– Ваші батьки є співзасновниками компанії «Баланс-Клуб». Напевно на початку кар'єри Ви відчували, що у вас твердий ґрунт під ногами. Вам це допомагало розвиватися чи, навпаки, ви боялися зробити неправильний крок? Вантаж відповідальності тиснув?
– Сімейний бізнес завжди суворий щодо близьких. Робота тебе чекає не тільки з 9 до 18, але й поза робочим часом. Відповідальність не тільки за твою ділянку, а за бізнес цілком і за прізвище. Ми повинні були навчитися відчувати тонкощі. А далі ти звикаєш і не можеш без цього жити. Зізнаюся, було нелегко, але у мене і справді надійний тил і мудрі наставники. Переваги сімейного бізнесу можу назвати точно: доступ до керівника 24 години на добу (можна швидко вирішити питання) і до того ж через постійні розмови вдома про робочі процеси або завдання ти завжди в темі.

– Які напутні слова Вам говорили, коли Ви стали керівником?
– Головна фраза від наставника була такою: «Якщо ти знаєш, що робити, а топ-менеджмент тебе не підтримує – роби! Але будь готовий відповідати за свої дії».

– Для співробітників компанії ви Позов-молодший. Бути в бізнесі в категорії «джуніор» – це привід для гордості чи для досади?
– Однозначно для гордості! Прізвище Позов – це бренд. Бренд, який зробив значущий внесок у розвиток країни. Позов-молодший, сподіваюся, теж стане свого роду могутнім і позитивним брендом.

– Ви засновник електронної системи Uteka. Розкажіть трохи про неї. Чому виникла ідея робити такий формат?
– По-перше, зараз це життєва необхідність. Світ міняється, і ми хочемо допомогти бухгалтерові зберегти своє місце під сонцем в умовах важкої конкуренції. Останнім часом ходить багато чуток, що бухгалтерів замінять роботом – це правда! І якщо ми, бухгалтери, не зберемося із силами і не почнемо розвиватися разом зі світом, майбутнє складеться не на нашу користь.
По-друге, завдяки новим технологіям, інтернет-розвитку все стало швидшим. І користувач теж хоче швидко отримувати:
а) доступ до відібраної інформації;
б) зворотну реакцію від фахівців;
в) захист даних від кібератак.

– У Вас у підпорядкуванні працюють ваші друзі? Хто взагалі набирає команду?
– Колектив Uteka – це велика бухгалтерська сім'я. У підборі команди, як і в написанні та наданні інформації клієнтам, бере участь велика кількість професіоналів. Але остаточний відбір того чи іншого роблю я сам.

– Батьки дають Вам поради? Чи вже Ви їм?
– Завжди радий приймати поради батьків, наставників. Але і не упущу моменту підказати, показати себе у справах, у яких упевнено себе відчуваю.

– До середини минулого століття бухгалтер у нашій країні – це частіше чоловік. Сьогодні бухгалтер – це в 90 % випадків жінка. Як Ви думаєте, у майбутньому в професії встановиться гендерна рівновага? Чи буде перевага чоловіків? Чи варто зараз хлопцям вибирати бухгалтерію як майбутню професію?
– Шанс стати бухгалтером є у кожного: і у жінки, і у чоловіка. Особисто мені комфортно працювати як з тими, так і з іншими. До середини минулого століття, коли чоловіків у професії було більше, бухгалтерському обліку приділяли більше уваги, ніж з 80-х по нульові, коли податковий облік узяв верх. Тоді і жінки у професії взяли верх над чоловіками. Зараз усе повертається, і всі дані для показників і ведення бізнесу беруться з бухгалтерського обліку. Можливо, і чоловіки повернуться у професію!

– Ви трудоголік? Чи вдається Вам зберігати баланс між роботою й особистим часом?
– Більше трудоголік. Забув уже, коли їздив у відпустку без ноутбука.

– А які у Вас захоплення крім роботи?
– Граю у футбол і багато гуляю по місту.

– Хто купує Вам одяг? У Вас є улюблені бренди?
– Одяг купую сам, виключно під настрій. До брендів уважаю за краще не прив'язуватися, дивлюся на якість і на те, чи відображає одяг самого мене.

– У Вас в офісі є запасна біла сорочка і краватка? На той випадок, коли немає часу заїхати додому і переодягнутися перед діловою зустріччю?
– У Києві у час пік величезні пробки, дорога забирає багато часу. І небагатьом вдається уникнути цієї проблеми так кардинально, як вийшло у мене. Працюю в парі хвилин ходьби від будинку. Тому тримати одяг в офісі немає сенсу.

– Ви явно стежите за своїм зовнішнім виглядом і завжди як у новісінькому вбранні. Можете назвати себе метросексуалом?
– Звичайно, ні, є більш яскраво виражені індивідууми в цьому плані. Я прихильник вільного стилю одягу (кеди, джинси тощо). Дуже люблю светри з капюшоном, але всьому є межа. Коли дрес-код зобов'язує, його потрібно дотримувати. Люди не просто так придумали правила: належний зовнішній вигляд – це повага до оточення, до своєї роботи, клієнтів.

– А яку їжу Ви любите?
– Їм усе, що смачно. Але перевагу віддаю м'ясу і гострій їжі.

– Сподіваюся, у Вас є недоліки? Назвіть головний недолік, якого Вам поки що не вдалося позбутися.
– Потрібно навчитися делегувати завдання. Але до будь-якої справи люди вносять своє «я», і буває багато роздумів. Тому іноді простіше зробити самому, ніж доручити комусь. Потрібно позбавлятися такої концепції ведення справ і примушувати інших людей робити роботу швидко та якісно.

– За що Ви можете сказати спасибі своїм батькам?
– Спасибі їм за ту основу, яку вони заклали в мене в період дитинства, отроцтва та юнацтва.

– Ваші побажання читачам?
– Нещодавно говорив з бухгалтером, який питав, що робити, коли все набридло. Колеги, не здавайтеся, працюйте із запереченнями, пишіть на папері те, чого хочете досягти або отримати, і не розмінюйтеся на менше.

– Є таке поняття, як зона комфорту. Де закінчуються її рамки для бухгалтера, на Ваш погляд?
– Кожен бухгалтер у першу чергу людина. А вже потім співробітник фінансового підрозділу підприємства або організації. Як і в кожної людини, у бухгалтера є своя зона комфорту, яку не завжди хочеться розширювати, але це необхідно. Судячи зі звернень до нашої компанії з проханням знайти бухгалтера з розширеними навиками у сфері управління та консалтингу, зона комфорту бухгалтера закінчується на рівні рутинної роботи з нормативною базою і податковим обліком. Там, де самим законодавцям деколи справитися важко. Раджу всім колегам вийти із зони комфорту, зайняти нове місце під сонцем і бути основою свого майбутнього.

– Практикуючі бухгалтери часто нарікають, що законодавча база у сфері обліку і податків дуже вже «схильна до змін», причому не завжди на краще, а скоріше навпаки. У Вас виникало бажання стати законодавцем, щоб, спираючись на досвід, привнести до закону логіку та порядок?
– Якоюсь мірою ми вже займаємося законотворчістю. Це відбувається завдяки спільній роботі Громадської організації «Всеукраїнський бухгалтерський клуб» з нашими партнерами – Верховною Радою, Міністерством фінансів України та іншими. На початку співпраці ми надавали відповіді на запитання, викликані нормативно-правовими актами, а потім почали їх створювати. Сьогодні наша система збалансована: співробітники, автори і читачі беруть участь у розробці проектів нормативно-правових актів не просто на ранніх стадіях, а ще на етапі ініціативи. Ми значно більше, ніж раніше, знаємо про те, що робитимуть бухгалтери майбутнього, і самі вирішуємо, які тренди підтримувати або створювати. У майбутнє дивлюся з оптимізмом!