Ефект першого враження

Мені дуже щастить на хороших людей. І вони зустрічалися саме в найважливіший момент мого життя, коли треба було отримувати перше враження – про школу, про ВНЗ, про роботу.

У 7 років я пішла в школу. Моє перше враження про школу і взагалі про навчання пов'язане з моєю першою вчителькою. Вона була дуже доброю і, водночас, вимогливою. Вона навчила мене гарно писати, швидко читати. І найголовніше – привила любов до навчання, що збереглася й досі. А ще вона спілкувалася з нами, першокласниками, як з дорослими. І це було круто, тому що до школи всі 10 років я ходила із задоволенням.

Після школи я в перший же рік вступила до вишу. Це був Дніпропетровський університет, економічний факультет. Перше враження про університет склав мені завкафедрою Віталій Білошапка. Я не знаю, чому він вибрав саме мене з усього списку нашої групи, але це була перша людина на початку мого навчання в ДДУ, яка почала зі мною спілкуватися. Наше спілкування розпочалося із пропозиції: «Обирай – стипендія чи гуртожиток». І це було великим моїм здивуванням. Як так, людина, яка не знала мене раніше, почала піклуватися про мене. І всі подальші роки я відвідувала університет із задоволенням.

Моя перша робота після університету – економіст у Бюро технічної інвентаризації. І тут також не обійшлося без уваги. Мій перший керівник, головний інженер БТІ, Микола Лахно з теплотою й добротою ставився до мене, до людини, яка лише починала пізнавати всі нюанси першої роботи. Він звертав мою увагу на дуже прості речі, які є важливими в роботі: акуратність у документах, уважність, щоб не було помилок, естетику в будь-якій справі. І це дало мені надію, що не все так страшно в будь-якій роботі, а навіть досить цікаво.

Проте були й такі моменти, коли щастило не дуже. Наприклад, з бухобліком уперше не склалося. В університеті, на економічному факультеті, це був неосновний предмет. Але його примудрилися так викладати, що я не зрозуміла, що це таке і навіщо воно взагалі потрібне. І коли я вже працювала, мені запропонували підвищення – посаду головного бухгалтера БТІ. Ось тут і спрацювало перше враження про цю діяльність – це незрозуміло, нецікаво, складно і нудно. І, звісно, я відмовилася. Мало того – звільнилася з улюбленої роботи.

Мені пощастило. Мій чоловік реабілітував мене в бухобліку, пояснивши простою зрозумілою мовою всю ідею предмета, і я в нього закохалася на все життя!

А якби цього не сталося?

У кожній історії цей ефект створювали люди. Ось, здавалося б, проста річ – перше враження. А який ефект на все життя! Тепер у будь-якій сфері свого життя намагаюся дивитися на все очима тих, для кого я буду чимось корисна.