Щасливе життя бухгалтера має бути справою самого бухгалтера

Пам’ятаєте текст гасла, вивішеного в залі клубу міста Васюки, де Остап Бендер давав місцевим любителям шахів сеанс одночасної гри на 160 дошках? «Справа допомоги потопаючим – справа рук самих потопаючих». Фраза є фактичною пародією на відомі слова Карла Маркса, що часто цитувалися радянською пропагандою тих років: «Звільнення робітників має бути справою самих робітників». Іншими словами, розв’язувати свої проблеми кожен повинен сам або, у крайньому разі, разом з товаришами за нещастям.

Це саме можна сказати і про нас, бухгалтерів.

Щоб зробити щасливе життя можливим і уявити собі ідеальну картину своєї роботи, усім бухгалтерам, які хочуть зробити свою роботу своїм хобі, обов’язково слід виконати дві умови.

1. Зрозуміти, що чужих проблем не буває. Якщо проблема виникла у вас, значить, вона є і в інших, таких самих, як і ви, бухгалтерів. Не можна залишатися зі своєю проблемою наодинці і самому придумувати, як виходити з неї. Треба знаходити місця спілкування, професійні спільноти, клуби бухгалтерів, бути ініціатором у розв’язанні питань, що виникли, виявляти й порушувати проблеми, обговорювати їх з іншими членами спільноти, брати участь у формуванні пропозицій щодо їх розв’язання. І водночас спільно напрацьовувати правила і стандарти бухгалтерської роботи, щоб підняти престиж цієї професії й повернути їй заслужений статус.
2. Вести реальний, а не формальний облік, за який несеш відповідальність. Це треба для того, щоб показати акціонерам і керівництву компанії істинний стан справ, переконати їх у тому, що слід спиратися на ці дані, що лише вони є достовірними і перевіреними, тому що ґрунтуються на фактах, а не на домислах. Якщо цього не робити, то рано чи пізно це призведе до невиконання зобов’язань перед клієнтами, партнерами і акціонерами, а в результаті – і до банкрутства.

* Уривок із книги «БУХГАЛТЕР, ЯКОМУ ДОВІРЯЮТЬ». Автор Світлана Позова