«Дія – це ключ до успіху!» - інтерв'ю з успішним бухгалтером

Світлана Кода головний бухгалтер ТОВ «Еліпс», м.Кривий Ріг. У 2017 році вона стала переможцем конкурсу «Кращий бухгалтер України». Про вибір професії, роботу і захоплення в нашому інтерв'ю.

Про вибір професії 
Скажу чесно, коли настав час вступати й вибирати професію, у мене ще не було усвідомленого розуміння того, ким я хочу стати. На спеціальність «Облік та аудит» пішла із двох причин: по-перше, я розуміла, що бухгалтери потрібні будуть завжди, а по-друге, у мене бабуся все життя пропрацювала бухгалтером, свою роль зіграла спадкоємність поколінь. Уже в ході навчання зрозуміла, наскільки це специфічна професія і що не кожному вона по плечу. Багато моїх однокурсників після закінчення інституту не пішли працювати за спеціальністю, але в мене з бухгалтерією все склалося вдало. Роботу мені запропонували ще під час написання дипломної роботи. Тому через день після захисту диплома я вже працювала помічником бухгалтера. Через два роки перейшла працювати на інше підприємство вже як головний бухгалтер. Ким би я могла стати, якби не вибрала бухгалтерію? Напевно, візажистом. От уже 12 років, як я працюю бухгалтером, але мене не залишають мрії освоїти ще якусь творчу професію. Зараз у мене в голові засіла думка піти вчитися на курси візажистів. Мій косметичний столик просто ломиться від усіляких баночок, помад, тіней та іншої косметики. Я розумію, що це моя стихія. Звичайно, ставати професійним візажистом, напевно, уже пізненько, але навчитися професійно робити макіяж собі й подружкам було б непогано. 

Про роботу 
Мені подобається в моїй професії те, що мені постійно доводиться вчитися. Кожний робочий ранок починається з вивчення бухгалтерських новин та аналітичних матеріалів. З боку може здатися, що це дуже рутинна робота – щомісяця ті самі звіти, ті самі операції. Але так може думати лише людина, яка далека від бухгалтерії. Кожний бухгалтер знає, що в його професії все дуже стрімко змінюється. Тільки вивчив, як заповнюється нова декларація з прибутку, а тут раз – і все знову змінили. Навіть така фундаментальна річ у бухгалтерії, як Стандарти бухобліку, і та піддана змінам. Одним словом, на роботі нудьгувати не доводиться. На жаль, дуже часто ці стрімкі зміни приносять багато проблем бухгалтерам. Особливо це стосується питань, пов'язаних із ПДВ. За останній час СЕА ПДВ зазнала безліч змін, і не завжди ці зміни знаходили своє відображення в нормативних документах. Так, нові правила складання коригувань до податкових накладних дотепер офіційно ніде не прописано, хоча щосили вже застосовуються на практиці. Я думаю, що це не зовсім нормальна ситуація, коли сьогодні ти реєструєш коригування, а вже завтра на таке ж коригування ти отримуєш відмову, причому із причин, про які ти вперше чуєш. Звичайно ж, так не повинно бути. І це не поодинокий випадок, а дуже поширене явище в нашій професії. Але, на наше щастя, у нас під рукою завжди є хороший помічник у вигляді журналу «БАЛАНС». Дотепер згадую, що коли я різко змінила профіль компанії й перейшла працювати на сільськогосподарське підприємство, то єдиним помічником для мене був журнал «БАЛАНС-АГРО». До цього я на практиці не стикалася з особливостями обліку в сільському господарстві, та й звичайні бухгалтерські видання мало торкаються цієї теми. Тому цей журнал і його консультаційна лінія стали для мене справжнім порятунком. Користуючись нагодою, хочу подякувати редакції журналу «БАЛАНС» за професійну підтримку і за те, що вони поділяють із бухгалтерами всі тяготи нашого мінливого податкового законодавства. 

Про родину 
Мій тато за професією енергетик, зараз на пенсії. Мама працює дизайнером у рекламному агентстві. У мене є старший брат. Мої батьки не були суворими вихователями, у родині панувала атмосфера добра та взаєморозуміння. Батьки прищеплювали мені та брату любов до знань, за що я їм дуже вдячна. Мама постійно грала з нами в розвиваючі ігри, багато читала нам дитячих книг. Напевно, тому в 3 роки я вже навчилася самостійно читати. Батьки завжди намагалися захистити нас від поганого. Намагалися радувати. Так, незважаючи на складні дев'яності роки, ми із братом ніколи не відчували, що в родині є матеріальні труднощі. Пам'ятаю, у мене першої в класі з'явилися яскравий закордонний рюкзак і модний пуховичок. У той час це було в дивину. Дотепер я постійно відчуваю підтримку своєї родини. Знаю, що б не трапилося, вони завжди будуть поруч і допоможуть. Зараз, коли я вже доросла, самостійна людина, я щосили намагаюся повернути моїм батькам хоча б часточку того, що вони мені дали. 

Про особисте 
Я поки незаміжня, дітей теж немає. Але, на щастя, сучасні технології не стоять на місці, і в бухгалтерії в тому числі. Із розвитком онлайн-систем бухгалтерію можна вести з будь-якої точки світу, тому зараз не так гостро стоїть питання – робота чи дитина. Для мене як майбутньої мами це дуже важливо. Незважаючи на відсутність родини, домашніх турбот у мене все одно вистачає, і, як у більшості працюючих жінок, часу на них залишається зовсім небагато, адже хочеться ще й відпочити, позайматися спортом, почитати. Є домашні обов'язки, які мені до душі, наприклад, люблю прибирати у квартирі – залежно від настрою можу витратити на це декілька годин. А от готувати я не люблю й тому не вмію. Хоча обожнюю дивитися кулінарні передачі із Джеймі Олівером і читати кулінарні журнали. 

Про чоловіків 
У чоловіках я ціную надійність і почуття гумору. Чоловіча зовнішність для мене точно значення не має. Головне, щоб чоловік не боявся брати відповідальність за свою родину й був для неї надійною опорою. Але чим активніше жінки беруть на себе чоловічі функції, тим пасивнішими стають чоловіки. Найбільше мені не подобається, коли чоловік поводиться не по-чоловічому. Скільки разів мені доводилося спостерігати в громадському транспорті, як чоловік спокійно сидить у той час, як поруч стоїть маленька дитина або вагітна жінка. Ніколи не могла знайти цьому пояснення, але, на жаль, це зараз поширене явище. 

Про подруг 
Чим старше ти стаєш, тим сильніше колообіг «будинок- робота-будинок» захоплює тебе. Часу на зустрічі з подругами катастрофічно не вистачає. Тут на допомогу приходять соцмережі та месенджери. Багато хто їх критикує за те, що вони замінюють людям реальність, але я вважаю, що в сучасному світі це вже необхідність. Звичайно, живі зустрічі ніщо не замінить, тому ми з подругами намагаємося використовувати будь-яку можливість, щоб зустрітися й побалакати про своє, про жіноче. Із тими подругами, з якими мене поєднує ще й професійний інтерес, спілкуюся набагато частіше. Дуже часто виникають ситуації, коли тобі для прийняття рішення потрібен «мозковий штурм». Чудово, коли є подруги, які завжди дадуть тобі цінну професійну пораду. 

Про захоплення 
Моя пристрасть – подорожі. Свою відпустку я намагаюся проводити активно. Мене не приваблює думка про те, щоб полежати на пляжі й поніжитися на сонечку. Я вибираю більш рухливий відпочинок – міський туризм. Мені подобається виходити з готелю рано-вранці і повертатися до нього вже за північ щасливою та сповненою вражень. Перед поїздкою в ту або іншу країну я вивчаю її історію, визначні пам'ятки, читаю відгуки людей, які там уже побували. Тому завжди їду відпочивати із заздалегідь спланованим маршрутом і знаю, які сувеніри я привезу з подорожі. Першими я відвідала відомі європейські країни – Францію, Німеччину, Австрію та інші. Але от зовсім недавно відкрила для себе дивні країни Балканського півострова. Оскільки я з дитинства люблю книгу Брема Стокера «Граф Дракула», то моєю заповітною мрією було відвідати область Трансільванію в Румунії. Звичайно ж, обов'язковим пунктом цієї подорожі був замок Бран, його ще називають замком графа Дракули. Крім Румунії я заодно відвідала й ряд інших балканських країн – Македонію, Сербію, Болгарію. Це була неймовірна подорож, яка залишила незгладимий слід у моїй пам'яті. Своє захоплення подорожами я поєдную із другим своїм захопленням – колекціонуванням статуеток кішок. У всіх країнах, де я буваю, намагаюся обов'язково придбати будь-який котячий сувенір – магнітик, кухоль для мінеральної води або просто гарну статуетку. Моя колекція вже нараховує майже сотню котячих. 

Моє кредо 
Життя навчило мене розуміти й приймати той факт, що не все, що тобі хочеться, може вийти, але якщо не ризикнеш і не спробуєш, тоді точно нічого не станеться. Усі зміни в житті починаються з бажання. Дія – це основний ключ до успіху! 

Побажання бухгалтерам у різних регіонах України 
Недавно мені на очі потрапила цікава статистика про те, на що ми витрачаємо своє життя. Отож, виявляється, що за все життя ми на роботі проводимо 10-12 років (а бухгалтери, напевно, і того більше). Хочу побажати колегам, щоб цей час був витрачений на вирішення дійсно важливих питань і завдань, а не на міркування про те, по якому краю вирівнювати назву та де ставити хрестик (усі бухгалтери зрозуміють, про що я говорю). Ще хочу побажати своїм колегам терпіння й оптимізму. І щоб кожний свій день вони починали з посмішки та гарного настрою! Коли я заходжу на бухгалтерські форуми й бачу, як зовсім незнайомі люди допомагають одна одній порадами й діляться своїм досвідом, то розумію, що ніякі труднощі нам, бухгалтерам, не страшні!