Вигоряння: померти чи залишитися в живих?

Чи траплялося з вами таке, що не хочеться нічого? Зовсім нічого. Ні їсти, ні рухатися, ні спілкуватися… У мене таке було, поки я не розібралася з цим.

Коли цей стан починався, я звинувачувала всіх, але не себе. Усі були винні в тому, що мені погано. Чоловік – бо сказав мені не те, що я чекала, зробив не те, що я хотіла. Діти – бо погано поводилися в школі чи не допомогли мені в чомусь. Колеги – бо не розуміють мене. Сусіди – бо кричать голосно за стіною. Уряд – бо неправильно працює. Тобто все навкруги тоді було не так. Переживши кілька разів такий стан, я поставила сама собі діагноз: це – депресія. Ще і ЗМІ допомогли, звернувши увагу на залежність цього стану від погоди, пори року. А ось і причина моєї депресії: магнітні бурі, ломка на дощ, на сніг, на вітер тощо.

А потім ще був досвід, коли довелося пережити декілька драматичних станів у бізнесі, втрату батьків. І це був інший, більш зрозумілий стан, ніж перший. Так, було погано, не хотілося спілкуватися, не хотілося нічого. Але тут була зрозумілою причина. Тож, як не дивно, повернення до життя відбулося швидше.

Помітивши це, мені захотілося розібратися: чому в одному стані я довго не можу відновитися і йде повне вигоряння, а в іншому – відновлення йде швидше.

Що відбувається в разі повного вигоряння дров, якщо не зупинити його? Дрова вигоряють дотла і перетворюються на попіл. Там уже немає енергії. Але тут є причина – хтось підніс вогонь до дров і підпалив їх. А в нас? Яка причина нашого вигоряння?

Знаєте, що було в мене до початку такої депресії? Згадавши, я виявила, що: у мене було розпочато багато проєктів, і жоден з них не був закінчений; я намагалася робити декілька справ в одну хвилину, усі справи тримала в голові та сподівалася на пам'ять; на роботі я ніколи нікому не відмовляла у спілкуванні, двері кабінету були відчинені постійно, і як тільки я щось починала робити, доводилося відволікатися на спілкування; часу на себе просто бракувало.

І скрізь були лише дві причини: або невиконана до кінця робота, або письмові чи усні послання, на які треба було відповісти. Увага на всьому цьому трималася в моїй голові і призводила до вигоряння. Ось це й виявилося серйозною проблемою, що викликала стрес і депресію.

Ми чинимо опір завершенню справ і дозволяємо їм залишатися незавершеними. А насправді завершення – це завжди початок чого-небудь нового. Завершення вивільняє енергію та увагу. Завершивши завдання, ми можемо «викинути його з голови», ми більше не тримаємо його в пам'яті та відчуваємо задоволення. Ми готові братися за наступну справу. Ми почуваємося добре!

Як же з цим усім справлятися? Технологія, як виявилося, досить проста. Багато з вас, напевне, це вже робили.

Крок 1.Треба скласти список усіх незавершених справ. Недостатньо просто скласти цей список в умі. Усі незавершені справи слід записати на папері, тим самим звільнивши від них свою голову. Просто взяти аркуш паперу й записувати все, що почне підказувати наша свідомість. Усе, що спадає на думку, те й писати. Не сортувати на перше й друге. Це можуть бути великі цикли, маленькі, пов'язані з домом, з роботою та іншими сферами нашого життя. Усе, що спадає на думку, те й писати.

Це те, що колись мало початок, навіть якщо ми вчора вирішили, що завтра почнемо щось робити. Настало завтра, але ми не почали цього робити. Або почали, та не довели до кінця. Там зависає увага. Критерій того, чи треба це записувати на папір, такий: якщо це спливає в нашій голові, то треба. Там є застрягла увага.

Зазвичай це може зайняти 3-4 сторінки зошита. У кожного по-різному: у когось більше, у когось менше. Навіть на цьому кроці ми вже відчуємо полегшення. З голови всю цю увагу ми переносимо на папір. Наша мета – перестати в цьому порпатися, прокручувати, а просто записати це на папір. До того ж, як воно йде, так і записуємо. І в якусь мить настане деяке полегшення.

Крок 2. Переглянути наш список і викреслити те, що втратило актуальність. Так, можливо, багато циклів вже є застарілими, тож їх уже не треба робити. Але якщо вони в нас спливають в умі, то, значить, вони зависли. Тому на першому кроці ми не фільтруємо, а пишемо все, що спадає на думку, головне — щоб рука встигала. Потім уже дивимося, що не треба, що є неважливим і неактуальним. Просто викреслюємо.

Крок 3. Установлюємо строки виконання кожного завдання зі списку. Не обов'язково зазначати конкретні терміни – просто ставимо період, особливо для великих завдань, які вимагають багато уваги або часу. Єдине, не треба робити такої помилки – писати всі завдання на завтра. Слід бути реалістичним. Якщо це накопичилося за три місяці, а то й рік, то навряд чи ми встигнемо це зробити завтра.

Крок 4. Визначити щодо кожного завдання, яке залишилось у списку, чи дійсно його треба зробити самостійно чи можна делегувати комусь іншому. Якщо можна передати, ставимо навпроти прізвище виконавця.

Крок 5. Тепер у нас є система для завершення незавершених справ. Ці цикли вже не створюють завалу в нашій голові. Усе, що нам залишається, це виконувати завдання з нашого списку послідовно, завершуючи одне за іншим до тих термінів, які ми поставили. Прийняти рішення та починати з цим працювати. Тут важливо, що це тепер у нас не в голові. Виконуючи завдання, викреслюємо їх зі списку. Головне, щоб ми їх дійсно завершували. Від цього залежить наша свобода та гарний настрій!!!

Це дуже проста річ, але вона настільки полегшує життя! Спробуйте.

Уже сьогодні виділіть півгодини та пройдіть ці кроки, випишіть усі незавершені справи, які висять у вас у голові, викресліть неактуальні, проставте дати завершення, делегуйте завдання, які можна передати іншим, і почніть виконувати ті, які залишилися.

Запевняю вас, що життя почне змінюватися на краще. І енергія почне повертатися до вас!!!