Діалоги з керівником

Вести на підприємстві бухгалтерський облік – це тільки півсправи. А може, навіть і менше. Вести просторові діалоги з керівником – друга половина. А то й більше.

Керівник дістає вас дурними запитаннями? Давайте з ним мило поговоримо.

«Так там же немає чого робити!», – відповідь працедавця на запитання бухгалтера, чому маленька зарплата.

– Сергію Петровичу, у мене до Вас зустрічна пропозиція: скоротити кількість робочих днів і робочих годин. Наприклад, працювати три дні на тиждень по чотири години. Якраз скоротити до рівня, коли робота знайдеться. А якщо виявиться, що й восьми годин не вистачає, і п’яти днів на тиждень не вистачає, то, мабуть, щось там робити таки й треба. А якщо треба, то чому така маленька зарплата?

А прикиньте мені прибуток приблизно

– Іване Андрійовичу, а для яких цілей прибуток прикидати? Дивіденди платити? Тут чистий потрібний, після сплати податку на прибуток.

Значить так. Нам потрібно... Порахувати фінансовий результат. А для цього прикинути розмір ще не відображених витрат – амортизації і таке інше. І не забути розподілити загальновиробничі витрати. Потім фінрезультат відкоригувати на податкові різниці. Нарешті зможемо і податок на прибуток порахувати. І отримаємо наш чистий прибуток.

Думаю, що за день-два насиченої роботи приблизний розрахунок прибутку можна зробити.

Усе б нічого (хоча думаю: «Ну порахую приблизно, дам Вам, але для Вас це як там не є найреальніший прибуток і Ви ж його вже і на серці собі поклали»), але...

Закінчиться звітний період. Порахуємо прибуток за фактом. І він буде іншим. Що Ви мені потім скажете? «Ти куди дивилася? Ти ж раніше мені інший прибуток давала!».

А порахуй, яка у мене буде пенсія?

– Василю Івановичу, коли прийде Ваш час виходити на пенсію, у сучасному розумінні цього явища пенсії не буде. Її скасують за непотрібністю. Малоімущим дадуть соціальну допомогу від держави. Але навіщо вам чужі проблеми?

Усе робить 1С однією кнопкою. А ти що робиш?

– Сергію Леонідовичу, а тисну ж цю кнопку я. Щодня. По 28 800 разів. Але я готова віддати цю некваліфіковану роботу нашій прибиральниці Марусі. Вона нещодавно просила дати їй роботу трохи легшу.

Чому так багато податків, грошей же на рахунку немає?

– Андрію Олександровичу, це означає, усього лише, що ми позичили грошей у держави. Надмірно витратили гроші з рахунка на свої потреби. По сути, витратили гроші, які нам не належать.

Простий приклад. Ваня дав нам 100 грн., щоб купити йому яблук, а ми на ці гроші купили собі шампанське і випили. Ваня дізнається – висловить незадоволеність. Зажадає повернути йому гроші або ж виб’є з нас шампанське.

Так і податкова. Якщо не сплатимо податки у строк, наше майно потрапить у податкову заставу. І податкова може вибити у нас це майно, як і Ваня вибив би шампанське.

Чому так багато платити?

– Леоніде Сергійовичу, коли ми платимо, то всього лише віддаємо те, що нам не належить. А якщо воно не наше, то яка різниця, багато це чи мало. Розуміння розміру тут взагалі непридатне. Віддали чуже – і все. Радіємо тому, що отримали. Це і є наше.

Сплатили великий податок? Радіємо! Це наш великий податок! А витрачені гроші на сплату цього податку – не наші.

Чим Ви цілий день займалися?

– Виконували робочий план.

– А який у вас сьогодні робочий план?

– Читання професійної літератури, проглядання відеоматеріалів, обговорення прочитаного, проглянутого, а також самостійне розмірковування.

Зрозуміло, після такого діалогу готуйтеся до продовження банкету. Напевно начальник захоче проекзаменувати ваш збільшений професіоналізм. Але ж вас таким мереживом не накриєш.

До речі, не забудьте необхідність такого підживлення професійного рівня записати до своєї службової інструкції. Наприклад, у розділі «Завдання й обов’язки» службової інструкції бухгалтера записуємо: «Зобов’язаний постійно ознайомлюватися, вивчати, обговорювати з колегами нормативні, методичні, довідкові документи, дивитися відеоматеріали з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, правових питань діяльності підприємства».

У керівника є запитання до такої норми інструкції? У вас відмінний керівник!

Давайте поміркуємо. Я б сказав, що умовно десь 20 % робочого часу бухгалтера потрібно витрачати на читання професійної літератури, журналів, проглядання відеоматеріалів за профілем роботи. А також за суміжними профілями і просто із загальних світоглядних питань. Плюс до цього потрібний час для обговорення прочитаного, проглянутого. Плюс потрібний час для самостійного розмірковування. Це допомагає усвідомити, закріпити, поглибити.

Без цього точто зростання професіоналізму не буде. Без цього навіть існуючий рівень не підтримуватиметься, а піде вниз.

Потрібно це для успішного виконання робочих завдань і можливості при цьому залишатися людиною.

Робота – це місце, де тільки людина і може реалізуватися. А якщо на роботі перетворюєшся на гарбуз, то що ж це за робота? Кому така потрібна?

А де наші гроші?

– Олександре Олеговичу, а де наші гроші? Ті, що були, це вже не наші гроші. Це їх гроші. А наше – це те, що на ці гроші отримане.

Ми ж купили товари? Купили.

Так от товари наші. А гроші на сплату цих товарів не наші.

І податки ми вчора заплатили.

Ось наші податки. А гроші на сплату цих податків – не наші гроші.

Ти на кого працюєш?

...

Мовчіть. Тільки мовчіть.

Ваш керівник смутно здогадується. Може, він уже просвітлений?

Так, так. Бухгалтер працює на державу. Бухгалтер не працює на підприємство. Ви ж знаєте.

Саме бухгалтер через свої руки передає державним органам фінансові та статистичні дані про підприємство.

Саме бухгалтер нараховує податки, які, як шматки живої плоті, вириваються з тіла підприємства до державного казана.

Було б чесніше, щоб офіційно бухгалтери були державними службовцями.

Ви ж це знаєте. А ваш керівник – ні. Він лише смутно здогадується.

Чому постійно лізе ПДВ? Що ти йому робиш?

– Михайле Петровичу, ПДВ постійно лізе у тих, хто успішно працює. Більше успіху – більше прибутку. Більше прибутку – більше ПДВ.

Немає ПДВ – немає прибутку. Немає прибутку – немає успіху.

Успішним підприємство робить керівник. А бухгалтер усього лише сурмить на всі боки про успіх керівника. Він – співак успіху: ПДВ, ПДВ, ПДВ, ПДВ!